«Мобілізувати військовослужбовців ТЦК неможливо»: майор Істомін про особливості роботи органу військового управління

В Україні, згідно з рішенням Головнокомандувача ЗСУ, здійснюється перевірка комплектування ТЦК та СП особовим складом з бойовим досвідом.

Відповідно до цього рішення, військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки без бойового досвіду та відповідних обмежень за станом здоров’я будуть направлені для проходження військової служби у частинах, що виконують завдання в районах ведення бойових дій. На їхні ж посади призначатимуть осіб, які отримали поранення, контузії та відповідно до свого стану здоров'я не можуть виконувати обов'язки в бойових підрозділах.

Втім, на сьогодні майже 70% військовослужбовців ТЦК та СП, які є підрозділом ЗСУ, вже мають бойовий досвід. Близько половини усього особового складу цього підрозділу — це захисники й захисниці, які отримали поранення (контузії) під час бойових дій. А в період з 2022 по 2025 рік здійснено заміну (ротацію) всіх керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як іде перевірка та чи вже перевели когось з тилового підрозділу в бойовий і навпаки, «ФАКТИ» поцікавились у начальника групи комунікацій Полтавського обласного ТЦК майора Романа Істоміна, який раніше викладав свою думку щодо проблем мобілізації в Україні.

Абсолютно здорова людина не може служити в ТЦК або перевестися до нього

— До нас приїжджають комісії, проводять перевірки, відбуваються переведення. Це все планомірна робота старшого штабу. Загалом переведення між підрозділами Збройних Сил України не щось нове, — зазначив майор Істомін. — У ТЦК та СП цей процес триває постійно, починаючи з 2022 року: на військову службу до нас, після рішення ВЛК, направляють воїнів, стан здоров’я яких не дозволяє їм виконувати завдання у бойових бригадах. Якщо говорити конкретно про ТЦК та СП Полтавської області, то в нас таких, напевно, близько 90 відсотків. Це чоловіки, яких військово-лікарські комісії визнали придатними до військової служби в ТЦК та СП (по-старому, обмежено придатними). Вони прийшли на місце тих, які були визнані повністю придатними до військової служби й переведені до бойових частин. Решта 10 відсотків — ті, хто має підстави на звільнення, чоловіки після 55 років та фахівці дефіцитних спеціальностей.

ВІДЕО ДНЯ

Тож якщо ви зустрічаєте військового ТЦК на вулиці, то це майже стовідсотково людина, яка або вже воювала й зазнала поранення, або має обмеження за станом здоров’я, через що не може воювати. Абсолютно здорова людина не може служити в ТЦК або перевестися до нього, навіть якщо має статус учасника бойових дій. Тільки на підставі рішення ВЛК!

Водночас до бойових бригад не можуть бути переведені працівники ТЦК та СП, тобто, цивільні особи, які працюють у більшості військових частин. Бо вони не є військовими. 20% персоналу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки — цивільні особи, більшість з них жінки. Тобто вони не військовослужбовці, а працівники Збройних Сил України.

Військовослужбовців-жінок це поки що також не стосується, якщо тільки вони не виявлять бажання перевестись до бойового підрозділу. В Україні наразі немає примусової мобілізації осіб жіночої статі і, відповідно, станом на тепер не ставиться питання стосовно переведення військовослужбовиць з ТЦК до бойових бригад.

РЕКЛАМА

Майор Істомін вкотре наголошує:

— Називати військовослужбовців ТЦК працівниками, як це часто роблять журналісти, неправильно. І вже зовсім неправильно казати «мобілізація працівників ТЦК», що також можна зустріти у медіа. Адже переведення військових і мобілізація цивільних це абсолютно різні процеси! В той же час мобілізувати військовослужбовців ТЦК неможливо— вони вже мобілізовані або служать за контрактом.

РЕКЛАМА

«Мають працювати професіонали з досвідом, а не вчорашні електрики, продавці й фуражири»

«Мені категорично не подобається те, в що перетворили ТЦК. Але я ще більше проти того, щоб туди переводили за принципом «нікуди не потрібен, а списати шкода», — висловлює власну думку в соцмережах з цього приводу полтавець Василь Молька. — Я також категорично проти можливості переведення працівників ТЦК у військові частини. Щоб це не було елементом примусу. Мовляв, не виконуєш протиправних наказів — шуруй на «нуль».

Скрізь мають працювати професіонали з досвідом, а не вчорашні електрики, продавці й фуражири, яких спочатку посилено вчили стріляти на ураження ворога, а потім прямо з горнила пекла відправили працювати з цивільними, яких вони, як мінімум, сприймають, за чужих, а то і як ворогів-ухилянтів.

Якщо працівник ТЦК порушив закон, він має йти під суд, а не на «нуль». І якщо він нормально виконує свою роботу, то нафіга його міняти на когось недосвідченого тільки для того, щоб у медіа з’явилися хайпові заголовки?

Якщо в ТЦК можна працювати будь-кому без підготовки прямо з вогню, то чому туди не направляти на громадські роботи з Центру зайнятості?"

РЕКЛАМА

Як на мене, цілком слушна думка.

«Зараз у ТЦК одні бандити, які викрадають людей і ганьблять ЗСУ», — в обговореннях лунають традиційні звинувачення.

«Ганьблять ті, хто давно сам мав би прийти у ТЦК та СП, а не ховатися по закутках у надії, що хтось за них має воювати!» — вступають у дискусію свідомі громадяни.

— У Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки сказано, що ТК та СП — «орган військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації». Тобто, в ідеалі, на ТЦК мали б покладатися функції складання адмінпротоколів про притягнення до відповідальності за ухилення від служби, — пояснює Роман Істомін. — Натомість на ТЦК та СП покладають завдання забезпечувати виконання цього законодавства усіма доступними методами і засобами в межах чинного законодавства. Звичайно ж, військовослужбовці ТЦК, які пройшли горнило війни, не мали б примушувати громадян ставати до захисту своєї країни, не повинні були б пояснювати необхідність робити це і не мали б виправдовуватись та чути образи на свою адресу. Але так є. Звичайно ж, мобілізація — це загальнодержавний процес, і завдання переконувати і примушувати мають органи влади, місцевого самоврядування, роботодавці та правоохоронці. Проте саме ми, ТЦК та СП, отримуємо від держави завдання поповнити Сили оборони України особовим складом і, виходить, забезпечуємо виконання законодавства з питань військової служби шляхом не лише складання адмінпротоколів.

За словами пана Істоміна, не всі військовослужбовці можуть виконувати завдання з оповіщення. Хтось психічно стійкіший, а хтось підходить до командира й каже: «Я не можу». І командир розуміє, що це не просто відмова, а людина дійсно не витримує. І тоді їй ставлять інші завдання — наприклад, ходити в наряди.

Бо якщо ситуація під час розмови з людиною, яку просять пред’явити військово-облікові документи, стає агресивною, то пояснення, що військовослужбовець уже воював, зазнав поранення і був переведений у тиловий підрозділ, часто вже не має значення. У таких випадках, коли людина просто налаштована на конфлікт, пояснювати будь-що абсолютно марно. Ніяка відповідь її поведінки не змінить.

Раніше «ФАКТИ публікували думку військового Мирослава Гая про те, що потрібно не людей на концерті Вакарчука ловити, а створити умови, аби люди самі хотіли піти служити.

Источник