«Після влучання „Шахеда“ з-під завалів ми витягли десь 15 собак і котів»: волонтери спільноти «Київські кажани» допомагають постраждалим людям

Волонтерська спільнота «Київські кажани» допомагає мешканцям будинків в столиці, в які влучили російські ракети, дрони або їх уламки. Важливо, що вже через декілька годин після таких прильотів добровольці починають працювати на постраждалих будівлях. Про роботу «Київських кажанів» «ФАКТАМ» розповіла координаторка цієї волонтерської команди Софія-Катерина Колісник.

«В нашій команді в основному молодь віком до 20 років»

— Які роботи на місцях прильотів виконують волонтери «Київських кажанів»? — ставлю питання Софії-Катерині.

ВІДЕО ДНЯ

— Основна робота — зашивання віконних отворів плівкою або OSB-плитами, плюс — прибирання сміття, допомога з переїздом. А також різні інші роботи, наприклад, зняти пошкоджені двері, підкрутити раму, тощо.

Команда «Київських кажанів» і логотип спільноти

РЕКЛАМА

— Які конкретно випадки вам найбільше запам’яталися на місцях влучань?

— Мені, певно, найбільше запам’ятався випадок на київських Теремках, який трапився в лютому 2024 року: через приліт загорілась квартира зоозахисниці. Ця жінка знаходилась в важкому стані. Нашій команді випало розчищати завали в її домівці на верхньому (десь 13−15) поверсі, в якому загинуло багато тварин. Саме через це — масову загибель чотирилапих від російського нальоту — той випадок мене вразив особливо сильно. Ми викопували з під завалів їх тіла, складали разом, щоб потім поховати.

Зауважу, що зараз порятунком тварин (в тому числі, на місцях влучань) займається організація KARG (Kyiv animal rescue group). А тоді, у 2024-му витягати загиблих котиків і собак (їх там було десь 15) в тій квартирі довелося нам. Серед цих тварин було багато цуценят, які знаходились закриті в клітці, тож вони не мали навіть теоретично можливості втекти. В тій клітці вони згоріли заживо.

РЕКЛАМА

— Раз це сталося на горішньому поверсі, то влучання було в районі даху?

— Ні, не так. Той дім має 18 поверхів. «Шахед» влетів дещо вище середини будинку.

Ще розкажу про випадок, який стався у 2025 році після одного з наймасштабніших обстрілів Києва балістикою. Запам’ятався увесь постраждалий будинок, на якому ми тоді працювали. Там загинули люди, серед них — хлопець, якому було 17 років. Дуже багато його друзів, однокласників, хлопців, з якими він грав в футбол, приєдналися до нашої команди. Частина з них досі з нами. Це наші найвідданіші волонтери.

Софія-Катерина зашиває OSB-плитою віконний отвір

РЕКЛАМА

— А як ви долучилися до команди?

— Долучилася у 2025 році. До того я знала про «Київських кажанів» і була дотичної до їх роботи, але як волонтерка і членкиня іншої громадської організації. Знайомі, які знали, що я маю досвід менеджменту і волонтерської роботи на місцях прильотів, запросили в команду «Київські кажани».

— Як організуєте роботи так, щоб не заважати рятувальникам?

— Ми приїздимо на місця прильотів десь о 10−11 годині ранку, коли пожежі, зазвичай, ліквідовані. Тож ми маємо можливість почати допомагати. Але трапляється, що починаємо працювати, коли ще щось продовжує горіти — все залежить від конкретної ситуації.

— Яких правил безпеки мають дотримуватись волонтери?

— Базові правила — слід мати на собі закритий одяг і закрите взуття. Ну й — вдягти каски, які ми видаємо. Власне забезпечуємо волонтерів всім необхідним для роботи: окрім касок, респіраторами, рукавицями, окулярами, навушниками, інструментами і матеріалами (в тому числі, розхідниками, як то шурупи тощо). Людина може не знати, як користуватись тим чи іншим інструментом, але це не біда — навчимо.

Скажу ще дещо про правила безпеки. Особливо наголошуємо нашим волонтерам: якщо побачите вибухонебезпечний або будь-який інший підозрілий предмет, чіпати його категорично не можна. Треба повідомити про підозрілу знахідку координатору, і ми у штабі вирішуємо, що робити (зазвичай звертаємося за відповідних служб).

Хлопці розвантажують OSB-плити

— Певно, у «Київських кажанів» сформувався кістяк команди — люди, які регулярно беруть участь в ліквідації наслідків влучань?

— Так, маємо стабільний склад волонтерів, серед яких — група координаторів (тобто організаторів), я одна них. Ми організуємо приїзд нашої команди на місця прильотів людей, орієнтуємо, що саме там слід зробити. Як я вже казала, забезпечуємо засобами індивідуального захисту, інструментами і матеріалами.

— Волонтери яких спеціальностей найбільше потрібні на місцях прильотів?

— Особливих вимог до кваліфікації волонтерів ми не висуваємо. Головне — щоб ці люди могли критично мислити і мали щире бажання допомагати. А як виконувати роботу, ми розкажемо і покажемо.

— Скільки приблизно людей в вашій команді?

— Якщо казати про адміністраторів, то нас 13. А всіх наших волонтерів порахувати непросто, бо склад міняється. Проте можна сказати, що десь 30−40 людей працюють регулярно.

До того ж час від часу приїздять допомагати ті, хто вже тривалий час не з’являвся. Ви спитали про кількість. То я вам відповім так: загалом в нашій спільноті десь півтори тисячі охочих, але певна частина з них брала участь в ліквідації наслідків прильотів один-два рази за рік.

Волонтери демонтують вибиті рами

Слід розуміти, що на кожному ураженому будинку до нас долучаються нові добровольці. Буває, що люди дізнаються про нашу команду після того, як їх будинок (або будинок недалеко від їх помешкання) зазвав ушкоджень від російських ракет або дронів. Побачивши, як ми працюємо, багато з цих людей приєднуються до нас, стають нашими волонтерами.

— Переважно хто в вашій спільноті? Це молодь? Люди середнього віку? Жінки? Чоловіки?

— В основному молодь віком до 20 років (старшокласники і студенти). Є й старші, але 25 років — це край. Дівчат дещо більше (відсотків десь 60), ніж хлопців.

— Ви також вчитесь?

— Так — на другому курсі університету.

«Київські кажани» прибирають сміття

«Намагаємося працювати з 10−11 ранку до 8−9 вечора. Але на одному з недавніх об’єктів ми майже до опівночі „дошивали“ останні ушкоджені віконні отвори»

— У вашої команди є спонсори?

— Наші спонсори — це небайдужі громадяни. Більшість закупок робимо за гроші, зібрані на благодійні «банки» (рахунки у тому чи іншому банку — Авт.). Після чергового обстрілу люди (зокрема вдячні мешканці, яким ми допомогли) скидають нам кошти. За ці задоначені гроші закуповуємо все необхідне для подолання наслідків прильотів.

Державу ми просимо забезпечувати нас плівкою та OSB-плитами для зашивання віконних отворів. Але не завжди нам це надають. Тому підключається благодійний фонд «Рокада», який має певний запас цих матеріалів. Його активісти привозять їх до постраждалих будинків, безкоштовно роздають мешканцям і ми допомагаємо зашити віконні отвори. Ще раз скажу, що наша участь дуже важлива, бо цю роботу виконуємо вже через декілька годин після влучання.

— Маєте склад для зберігання інструментів в матеріалів?

— Так, склад маємо. Але якщо працюємо на локації, на якій роботи не на один день, то лишаємо інструмент і матеріали на ніч в наметі нашого штабу і виставляємо охорону. Після завершення робіт відвозимо інструменти на склад.

Волонтери спільноти «Київські кажани» розбирають завали

— Як організовано харчування волонтерів?

— До ушкоджених прильотами будинків приїздлять волонтерські польові кухні (наприклад, команди «Бойовий волонтер»). Також підключаються комерційні ресторани — доставляють комплексні обіди. Ми вдячні всім, хто забезпечує їжею, чаєм, кавою мешканців постраждалих будинків, співробітників рятувальних служб і нас.

— Трапляються випадки, коли доводиться надавати мешканцям ще й психологічну допомогу?

— Буває, але не часто, адже на постраждалих локаціях працюють психологи ДСНС (Державної служби з надзвичайних ситуацій — Авт.), а також волонтерських організацій. Ми перенаправляємо до них людей, які потребують психологічної допомоги. Адже в цих ситуаціях головний принцип — не нашкодити.

Так виглядає волонтерський штаб на об’єкті

— Скільки приблизно годин ваша команда працює на пошкоджених об’єктах? Це може бути з ранку і до вечора?

— Намагаємося працювати з 10−11 ранку до 8−9 вечора. Але якщо є невідкладна робота, то, ясна річ, не лишаємо її на завтра. Скажімо, з одного з недавніх об’єктів я поверталася додому вже після настання комендантської години, бо майже до опівночі ми «дошивали» останні ушкоджені віконні отвори. Треба було завершити цю роботу, і ми працювали скільки було потрібно.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з письменницею Зоєю Казанжі, яка вважає, що коли в країні війна, кожен має робити те, що в нього найкраще виходить.

Фото надані Софією-Катериною Колісник

Источник